Cocaine Эквадор Барнаул

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Yo, вот и я здесь, рэпер-наркоман, накатываю закладки на улицах своего района. Парень, только представь, как я купил свой последний кокаин, а потом катался на воображаемом велике прямо по хате! Слышишь, бро?

Вот, смотри, как началось все. Был слободный день, и я, как обычно, прыгнул на свой школьный роллер - так, для прикола, почувствовать себя настоящим гангстером. Но в этот раз, судьба решила наколоть мне отличную шутку.

Приехал я на площадку, где обычно встречаюсь с моими «крайними» парнями. И тут вижу, как один из них, назовем его Джеко, двигается как-то странно. Все сразу стали потихоньку отступать, а я, как всегда, решил пробить на измену. Наверное, я слишком рано обрадовался своей находке.

«Йо, Джеко, что у тебя там в штанах овердохуя такого?» - спросил я смеясь.

Джеко только улыбнулся и достал из кармана бесхитростную бумагу с голубыми марками на ней. Он обещал мне нереальную поездку, стоимость которой была всего одним коксом. Я, конечно же, не мог пропустить такую возможность. Это был мой первый шаг в мир наркотиков, и я был полон азарта и ожидания.

Вскоре мы нашли укромное местечко, где можно было безопасно нализаться своими дозняками. Мы закрылись в заброшенной хате, чтобы никто не мог вмешаться в наши планы. Здесь я нанюхался первый раз, и это было чертовски непривычно. В голове закрутилось, тело стало грузным.

Я сел в угол комнаты на ветхое кресло, где обычно спал мой брат. Захлопнул глаза, чтобы мировая реальность смешалась с галлюцинациями, которые впервые стали моими спутниками. Пространство начало искажаться, цвета стали ярче, а звуки окружили меня со всех сторон. Это путь в другую реальность, где все возможно. Ты готов сделать шаг в неизвестность?» - подумал я, испытывая каждую мою мышцу, которая стала явно не подчиняться моей воле.

И тут, когда я уже запутался в лабиринте своих мыслей, меня окружила огромная паутина из мелькающих образов. Я был пленником своей же фантазии. Видел тысячи мерцающих огней, смешивающихся в одну большую симфонию цветов. Я катался на воображаемом велике, преодолевая преграды, которые были чисто в моей голове.

Ах, эта свобода! Это был самый безумный и адреналиновый аттракцион, который я когда-либо испытывал. Мои пружины напряжения растянулись настолько, что я чувствовался бессмертным. Все проблемы и тревоги исчезли, словно их никогда и не было.

Я очнулся на полу, разбив голову о ржавые гвозди. Вместо радостных красок и бесконечного движения, я увидел только кровь и боль. Проклятые галлюцинации обманули меня, оставив в сердце неприятное послевкусие. Оказывается, все, что так сильно завлекало меня, было всего лишь игрой сознания, которая давно вышла из-под контроля.

Но знаешь что? Я не сдаюсь. Все эти закладки, дозняки, марки и овердохуя, они лишь украшения этой странной тусовки. Я все равно буду кататься на своем воображаемом велике, воплощая свои самые безумные фантазии.

Кто знает, может, однажды я найду реальность, где каждый цвет станет живым, где я смогу по-настоящему насладиться свободой и вторым. И пока я продолжаю свое путешествие по миру наркотиков, не забывай, что жизнь – это не только шальные приключения, но и ответственность перед самим собой.